MP3/CD плеєр AVC Soul DMP-201 (Soul-2) - "золота середина"

Специфікації

Якщо брати сухі цифри, по специфікаціях плеєр виглядає так:

- Підтримувані формати файлів: WMA,MP3 CD(MPEG 1,2,2.5 Layer 3), CD-DA

- Підтримувані диски: CD-R,CD-RW(12Cm,8Cm)

- Підтримувані формати дисків: Packet write, Multi-session, Enhanced-CD(CD-Extra), Mixed-CD, UDF,ISO9660, Joliet

- Розміри плеєра: 130x150x26мм

- Вага: 230гр (без диска і батарей).

- Потужність виходу на навушники: 7мвт

- Відношення сигнал/шум: >90d

- Дисплей: Чотирирядковий, графічний (112x64) LCD дисплей з підсвіткою.

- Живлення: Блок живлення з вихідною напругою DC4.5V 700mА або 2 стандартні AA-елементи живлення. Плеєр має вбудований автоматичний зарядний пристрій.

- ID3: читаються і показуються і тэги ID3v1 і ID3v2.

Зрозуміло, одних лише сухих цифр нам недостатньо.

Уточнення до специфікацій/тестування

Експериментальні виміри дали наступні результати:

• Плеєр підтримує mp3 файли будь-яких бітрейтів від 8 до 320 кбіт/с із будь-якою частотою дискретизації (11, 22, 33, 44, 48 КГц). Файли формату Lame freeformat (дозволяє вказати для кодування бітрейт вище 320) плеєром не програються. (Втім, вони і вінампом без додаткових плагінів не програються.) Зрозуміти, чи правильно плеєр визначає довжину VBR файлів неможливо тому, що режиму показування часу, що залишився до кінця доріжки в теперішній версії прошивки немає.



• WMA файли програються з будь-яким бітрейтом від 16 до 160 кбіт/с, але тільки в тому випадку, якщо частота дискретизації 44 КГц. Ні 11 ні 22 ні 33 КГц у WMA файлах плеєр не розуміє.
• Час роботи плеєра від пари заряджених акумуляторів ємністю 1300mАh на файлах з бітрейтом 256кбіт/с із підключеними навушниками Sony MDR W14 на максимальній гучності склав 6 годин 50 хвилин (плюс-мінус п'ять хвилин). По закінченні плеєр видав напис “Low battery”, пискнув і відключився.

• Час, затрачений на читання змісту диска:
• ISO Joliet – 40 секунд

• DirectCD диск – 53 секунди

• Стики між між mp3 треками – ~1/3 секунди. До речі, по цьому параметру плеєр трохи відстає від плеєрів серії iRiver – у Соула ці стики були майже непомітні – легкий щиглик, а у iRiver-2 – десь 0.1-0.2 секунди. При програванні CD-Audio дисків паузи між треками приблизно такі ж.

Інші деталі, виявлені в ході тестування

• Плеєр має повноцінний resume (запам'ятовування позиції при вимиканні плеєра), запам'ятовує доріжку, позицію, режим повтору і зроблену вибірку доріжок для програвання (т.зв. bookmarks за термінологією цього плеєра) для останніх 12 вставлених у нього дисків, включаючи диски, записані у форматі DirectCD. При включенні resume спрацьовує чітко, завжди починаючи з останньої доріжки, що програвалась. (Примітка: для старого Соула починаючи з прошивки 1.04 це далеко не так: іноді плеєр неправильно ідентифікує диск і починає відтворення з початку, тому що не може зрозуміти, що диск цей йому вже зустрічався).
• Плеєр запам'ятовує позицію навіть при остаточній розрядці батарей. Коли він вважає, що батареї остаточно розрядилися, він засікає позицію, пищить у навушниках і вирубується. (Перший Соул так не вмів. Він вирубувався як підрубаний і тут було не до писку і не до запам'ятовування позиції. Тому він на початку відтворення чергової доріжки фіксував позицію, а потім, якщо відбулася розрядка батарей, після заміни починав програвати цей же трек, тільки спочатку.)
• Плеєр має антишок, який помітно кращий антишоку старого Соула і наближається до iRiver-250. У всякому разі, у випадку носіння в поясній сумці, швидку ходьбу перший Соул не витримує. Соул-2 і iRiver-250 витримують. Це добре, тому що слабкий антишок був одним з головних недоліків першого Соула.
• Плеєр має захист від перепрошивання, яке не завершилось. Якщо процес перепрошивання не завершився, його можна повторити без залежністі від того, на якій стадії він був перерваний. На жаль, як показало подальше тестування, захист там все-таки не повний. Заливання в Соул-2 прошивки від моделі-клону (Dion) проходять успішно, але плеєр після цього більше включити не вдається. Зовсім. Навіть довести його до стадії читання диска не вдається. А значить і повернути в плеєр стару прошивку більше неможливо.

• Пультик дуже зручний і ергономічний. Я ще про перший Соул писав, що його пультик страшно незручний – його немає за що схопити – з якої сторони не підберися, скрізь кнопки. Симетричний – береш наосліп і не знаєш, яка кнопка з якої сторони. За два роки я, щоправда, пристосувався до нього, але він все-ще залишається не дуже зручним. Те ж відноситься і до пультика iRiver-250 – його теж ні за що схопити, щоб нічого не натиснути.

Очевидно, та ж ідея спала на думку інженерам фірми Dioneer (які розробили однойменний плеєр – прототип Соула-2) і вони зробили зручний пульт, довівши цю ідею до логічного розвитку. Стовпчик тепер оснащено перемикачем Hold, причому для зручності його зробили не “зубцем”, який потрібно пересунути, а спеціальною ручкою. Як це виглядає – подивіться на фотографіях. Дуже зручно. До речі, у цьому плеєрі зроблено так, що включення режиму Hold на пульті блокує роботу кнопок на плеєрі навіть якщо на корпусі Hold вимкнено.

• CD-text плеєр не читає. Показує треки як доріжки Track 01, Track 02 і т.д., що лежать у кореневому каталозі. Непринципово (багато ви бачили дисків, записаних у стандарті CD-text?), але загалом, шкода... Втім, можливо це додадуть у майбутніх версіях прошивки.
• Гібридні диски (аудіо для відтворення у музичному центрі плюс дані для перегляду на комп'ютері) плеєр відмінно розуміє. Всіх можливих видів – і ті, де дані записуються в перший аудіо-трек, і ті, де дані записуються окремою сесією, після останньої аудіо-доріжки. При цьому якщо на диску виявляються mp3 файли, вони показуються в загальній структурі разом з аудіо-дорожками. І mp3 і cda доріжки сприймаються плеєром абсолютно однаково: і ті і ті можуть брати участь у складанні плейліста на рівних правах.
• Не відразу вдалося зрозуміти, як у плеєра зафіксувати зміни у настроюванні. Змінюю настроювання, виходжу рівнем вище, потім знову заходжу – те ж саме! Довго бився, потім довго рився в інструкції (та й не багато було тієї інструкції...) – нічого. Допомогло уважне читання написів на кнопках: виявляється там тепер зробили кнопку “select”, і для фіксації зміненого параметра, потрібно натиснути саме її. Дрібний штрих – зміна ідеології навігації. В Соулі (і в Айріверах) досить було змінити настроювання і вийти рівнем вище, щоб вона зафіксувалися. Тут, виявляється, можна вийти “по ескейп”, без збереження зроблених змін. Взагалі, якщо порівнювати з першим Соулом навігація стала трошки іншою. Напевне, так зручніше, але що стало незвично – це точно.
• Помітив, що в цьому плеєрі немає можливості відразу стрибнути (в т.ч. з пульта) на каталог вперед/назад, як у першому Соулі – шляхом натискання, відпускання і довгого натискання кнопки перемотування. Недоробка...
• Одним з головних недоліків цього плеєра мені здався не дуже надійний штекер пультика. Якщо він виходить хоча б на міліметр, звук у навушниках стає моно, і плеєр перестає реагувати на натискання кнопок на пульті. Більш того, плеєр починає працювати так, начебто на пульті перемикач Hold включено (а він у такому випадку блокує кнопки і на корпусі). Тому в мене вже увійшло в звичку: якщо плеєр перестає реагувати, потрібно притиснути штекер міцніше до плеєра. Допомагає.
• Кирилицю плеєр підтримує. Правда з нею зв'язані дві проблеми:

Друга: прошивка, з якою постачаються плеєри (і та, яка викладена на сайті soulplayer.com) була з дефектом: там були переплутані кириличні букви. До початку продаж помилку було виправлено, однак на сайт soulplayer.com це виправлення чомусь так і не потрапило. (Виправлений варіант прошивки, записаний на CD-R, мені видали прямо з плеєром, тому я довго не підозрював про цей дефект.) Якщо ваш плеєр показує кириличні букви не в тому порядку, просто скачайте прошивку звідси – в мене викладено правильний варіант.

• Плеєр не перепрошивається сам, якщо прошивка, яку він знаходить на диску, така ж чи старіша за ту, яку зашито в плеєр. Втім, є можливість перепрошити плеєр примусово: для цього потрібно вставити диск з прошивкою (це може бути і CD-RW у форматі DirectCD), включити плеєр, дочекатися появи напису “Loading” і послідовно натиснути кнопки [Play], [Rewind] і [Volume Down].

• Плеєр, як і iRiver-250, має автоматичний зарядний пристрій, що відрізняє придатні до зарядки акумулятори від звичайних батарейок по зачищеному хвостику (примітка: мається на увазі, що користувач зачистить хвостики у всіх своїх акумуляторів, і не буде робити цього для батарейок, що тимчасово купуються). На фотографії добре видно додатковий контакт, що визначає зачищеність ізоляції в негативного полюса акумулятора.

Дисплей Розберемо, що показується на дисплеї. Умовно розділимо екран на частини, на які вказують стрілки.

1. В першому квадраті згори показується режим эквалайзера, а під ним намальовано індикатор, що вказує, чи показуються теги (Tag/File). В режимі програвання CDa (аудіо-доріжок) у цьому квадраті відображається режим антишоку.
2. В другому квадраті знаходиться графічний (вгорі) і буквений (внизу) індикатор режиму повтору. (N – normal, 1 – single, A – repeat all, D – repeat dir, R – random, INT – intro (по 10 секунд від кожного треку)).



3. Третій квадратик – індикатор того, що в даний момент програється: MP3/WMA/CDa.
4. У верхній половині четвертого квадратика живе індикатор басів (вкл/викл), а в нижній пишеться бітрейт. Миттєвий – для VBR файлів цей напис постійно міняється.
5. Значок блокування кнопок. З'являється в тому випадку, якщо на плеєрі чи на пульті включено перемикач [Hold].
6. Індикатор степеня зарядженості акумуляторів (чотири степені). При роботі від адаптера змінюється на значок електричної вилки.
7. Біжучий рядок, у якому відображається ім'я поточного файлу, (чи тег, в залежності від того увімкнено їхній чи показ ні). Значок ліворуч від нього показує, чи відноситься ця доріжка до списку “занесених у плейліст”. Аналогічна індикація, до речі, показується поруч з файлами в режимі Navi – навігації по каталогах.
8. Перші букви імені наступного файлу, що програється. Теги не показуються.
9. У дев'ятому квадраті показується режим роботи (A/B – програвати всі доріжки/тільки позначені) і праворуч дві цифри – загальне число доріжок у списку (чи на диску, якщо це режим A) і номер поточної в цьому списку.
10. Десята ділянка дисплейчика явно зроблена плагіатом на winamp. Верхня половина – “спектральний аналізатор” (примітивний, але симпатичний), а нижня – індикатор поточної позиції всередині треку. На початку треку – риска з лівого краю струни, кінець треку – з правого. Просто і наочно.
11. Одинадцята ділянка – це позиція від початку поточного треку. Тут нічого оригінального, цю інформацію показують всі MP3/CD плеєри, навіть ті, хто крім неї більше нічого не вміє.

От що я зрозумів, так це те, що в даному плеєрі зовсім неможливо швидко і не напружуючись зрозуміти, з якого каталогу (іншими словами – з якого альбому) програється поточний трек. В першому Соулі було просто: включаєш режим Navi, з'являєшся в поточному каталозі. Піднімаєшся на один рівень нагору і бачиш ім'я цього каталогу. В Соулі-2 перехід в режим навігації можливий вийнятково з самого верху. Там дерево каталогів є одним з підменю. Цікава, звичайно, ідеологія, але от з визначенням імені каталогу недобре вийшло.

Отак ми плавно підійшли до обговорення режиму навігації. Поговоримо про це докладніше.

Режим навігації Ті, хто зіштовхувався з плеєрами серії iRiver (в т.ч. з Соулом), напевне звертали увагу на дуже зручну систему навігації по каталогах, що дозволяє не зупиняючи відтворення побігати по дереву каталогів і, вибравши потрібний трек, запустити його натисканням кнопки Play.

Власникам інших плеєрів про таке залишається тільки мріяти. Примітивні плеєри (Napa, Eline, Lennox і бренди типу Sony і Panasonic) мають т.зв. “плоску” навігацію, що дозволяє пересуватися на один трек (чи на один каталог) в ту чи іншу сторону, але зовсім не дає представлення про деревовидність каталогів. У більшості з них навіть ім'я каталогу подивитися не можна. Можна тільки “перейти в наступний/попередній каталог”. Але ім'я його ти так і не зможеш подивитися. Так зроблено, напр., у Napa-316. У більш примітивних плеєрах ми і теги-то не завжди можемо подивитися – плеєру їх просто нема чим показати.

Щось подібне режиму Navi було реалізовано тільки в плеєрі MiSEL. Але, на жаль, там, для того, щоб ввійти в цей режим, треба було зупинити відтворення, що, зізнатися, сильно псувало враження від нього.

…Так от, в тому виді, в якому цей режим був реалізований у плеєрах iRiver, він цілком доступний і в Соулі-2. З двома істотними відмінностями.

Перша. Праворуч від імен каталогів тепер виписується кількість MP3/WMA файлів, знайдених в них.

Друга. Ліворуч від файлів і каталогів можна ставити галочки, додаючи ці файли (чи цілком весь вміст каталогів) до “плейліста”. Саме це (особливо можливість маніпулювати саме на рівні каталогів) робить цей плеєр унікальним по зручності.

Чесно кажучи, при такій системі я вже не впевнений, що потрібні m3u плейлісти, оскільки в більшості випадків плейліст поєднує в собі всі доріжки одного чи декількох каталогів (частіше саме одного). А тут будь-який такий “плейліст” складається вручну за кілька натискань кнопок.

Приклад. Хочеться щоб програвалися лише треки такі-то і такого-то музиканта? Йдемо в режим Navi, натискаємо і тримаємо кнопку Remove. З'являється віконце “Очистити плейліст?”. Вибираємо YES, натискаємо Select. Після цього ставимо курсор спочатку на каталог першого композитора, натискаємо Select, потім другого, натискаємо Select. Після цього заходимо в меню, другий пункт зверху “Play Mode” (“A” – all CD / “B” – bookmarks only), переключаємося в режим “B” і слухаємо тільки те, що вибрали кнопкою Select, тобто всі альбоми зазначених музикантів, що знаходилися всередині їхніх каталогів. Зручно – всього два натискання і, якщо помилився чи передумав, в будь-який момент можна викинути небажане зі списку відзначеного і відзначити інше.

Інший приклад: якась з доріжок, що прослуховується, нам не сподобалася (чи приїлася), добре було б її викинути зі списку. Без проблем: йдемо в режим Navi, знаходимо альбом цієї доріжки, знаходимо цю доріжку, ставимо на неї курсор і натискаємо кнопку Remove (точно так само можна видалити зі списку відзначених і цілий каталог, якщо так захотілося). Якщо ми викидаємо саме ту доріжку, що зараз програється, то плеєр відразу переходить до програвання наступної за списком.

(Наскільки мені відомо, на сьогоднішній день таке маніпулювання файлами і каталогами реалізоване тільки в плеєрі TDK MOJO (бачив це на прикладі його клону – Havin Exonion HVC-150E). Але, як показало тестування плеєра Havin Exonion HVC-150E, в нього спостерігається ряд вкрай неприємних конструктивних дефектів, і взагалі в цілому він є менш зручним ніж Soul-2.)

Тестування Тестування плеєра проходило on-line і тут ви можете ознайомитися з ним “в сирому виді”. Якщо плеєр вас зацікавив, можливо вам буде цікаво довідатися, що вас чекає і як я з цим боротися.

Висновки Висновки дуже непогані. Даний плеєр практично по всіх параметрах обставляє перший Соул, при тому що коштує менше (позначається інша, нехай навіть трохи менш універсальна, елементна база). Два головних недоліки першого Соула – слабкий антишок і хронічна відсутність кириличних букв – в новому Соулі переможені. При тому, що з серйозних мінусів, у порівнянні з першим Соулом, у новому тільки один – неможливість з пульта стрибати відразу на наступний/попередній каталог. Але, напевне, цей мінус буде виправлено в нових прошивках і найближчим часом (у всякому випадку, листочок з проханнями в Dioneer вже відіслав).

Скажу більше: наявність російських букв і гарного антишоку дотепер було одним з головних аргументів на користь вибору iRiver-250. Так що тепер позиції iRiver-250 серйозно потіснили.

Однак давайте розглянемо ці плеєры докладніше.

"Порівнялка" Я не буду говорити, який з плеєрів кращий, а який гірший, просто розпишу чим вони один від другого функціонально відрізняються. А вибір робити вам, виходячи з переваг і фінансових можливостей.

Порівняння Соула-2 зі старим Соулом

• Soul-2 має більш інформативний дисплей, значно кращий антишок, більш зручний пультик, підтримку російських букв, захист від збою при перепрошиванні, надає можливість самому складати плейліст, маніпулюючи каталогами і має вбудований автоматичний зарядний пристрій (останнє особисто я великим плюсом не вважаю, але для багатьох його наявність дуже важлива). За ціною Soul-2 на 20$ дешевший.
• Старий Soul має можливість прямо з пульта переміщатися на наступний/попередній каталог і підтримує вінамповські плейлісти (*.m3u). Варто додати, що плеєр цей нині знято з виробництва і з ряду причин поява для нього нових прошивок (крім неофіційних)є вкрай малоймовірною. Якщо це комусь важливо, додам, що старий Соул не вміє відтворювати mp3 файли з частотою дискретизації 48 КГц.

• iRiver-250 має цілком автоматичний зарядний пристрій (навіть з можливістю попередньої розрядки акумуляторів), можливість переміщення з пультика на каталог вперед/назад, має дисплей на пульті і вбудований FM-тюнер. Знов-таки, у нього є вже згадувана для Соула підтримка *.m3u плейлістів. На дисплеї показує назву доріжки і назву альбому.
• Soul-2 має зручніший (не враховуючи дисплей) пультик, вже згадувану можливість самому складати плейліст, маніпулюючи каталогами і захист від збою при перепрошиванні. На дисплеї показує назву доріжки і наступну доріжку. За ціною Soul-2 на 40$ дешевший.

• Soul-2 має вбудований автоматичний зарядний пристрій, має можливість перепрошивання, дозволяє проводити складання “плейліста”, маніпулюючи цілими каталогами, має більш інформативний дисплей, зручніший режим навігації, меню, зручніший пультик. Soul-2 підтримує повноцінний резьюм (на 12 дисків), що запам'ятовує не тільки доріжку, але і позицію в ній, вміє читати DirectCD диски і програвати WMA файли. Більш того, оскільки він перепрошивається, список цей, напевне, буде рости.
• MiSEL не має можливості перепрошивання і не вміє читати теги ID3v2. В умовах, аналогічних тим, при яких замірявся час роботи Соула-2, MiSEL здатний пропрацювати всього лише близько 4 годин, що помітно менше. За ціною MiSEL на 20$ дешевший.

• Аргументи ті ж, що при порівнянні з iRiver-250, за винятком того що 150-й не має радіо. Є в нього і ще один неприємний дефект – слабенький антишок. Обсяг буфера в нього збільшений у порівнянні з першим Соулом, а от механіку залишено такою ж (у iRiver-250 використовується значно дорожча механіка). Ну от і виходить, що великий буфер дає ілюзію гарного антишоку, однак якщо йти швидким кроком, через кілька хвилин iRiver-150 починає захлинатися – дешева механіка не дозволяє йому при трясці підкачувати музику з диска. Неприємно.

• На бітрейтах 160 і вище Havin Exonion звучить зовсім огидно. Щиглики, тріск, перевантаження. Шансів, що це буде виправлено ніяких – декодер в нього апаратний. В цілому, надійність роботи Havin Exonion помітно нижча. Докладніше див. тестування Havin Exonion.

• Dion DCP-200 – “клон-основа” Соула-2. Так що функціонально вони нічим не відрізняються. За ціною – теж. Однак якщо вибирати між ними, краще брати Dion. Чому? Ну, по-перше, прошивки до Діона робить та ж фірма, що його випустила. А значить – не може виникнути ситуація (як з першим Соулом), коли через розрив відносин між AVC і iRiver прошивки для Соула перестали виходити зовсім, тоді як для клона Соула, для iRiver-100 вони справно виходять дотепер.

Це - безпосередні конкуренти Soul-2. Slim – надто спеціалізована (“піжонська”) модель, зі своєю аудиторією, їй Soul-2 не конкурент. Так само як і вона йому. Примітивні плеєри теж не є конкурентами. Бренди – тому що їх купують за ім'я, а не за функціональні можливості. А інший примітив народ купує в більшості випадків не знаючи, що є щось ще, або в умовах хронічної недостачі грошей (коли навіть зайві 10$ – це багато і “краще гірше, але дешевше”). Тому і порівнювати Соул-2 з ними – беззмістовно.

Плеєр надано компанією Data Storage Group